13.05.20 група № 18

Предмет: "Професійна етика та психологія" Урок № 2

Тема уроку: Колектив і особистість .

Домашнє завдання: законспектувати матеріал у зошит.

Характер взаємин особистості і колективу зумовлений не лише якостями особистості, а й особливостями колективу. Одноманітність діяльності й вузький діапазон соціальних ролей у колективі, бідність змісту й одноманітність організаційних форм спілкування між членами колективу, недостатня взаємокультура сприймання, невміння бачити в іншому те цікаве і цінне, що заслуговує на увагу, - все це негативно впливає на встановлення нормальних відносин з тими, хто до нього входить.

Науковими дослідженнями відкрито три найпоширеніші варіанти розвитку взаємин між особистістю і колективом: 

1) особистість підкоряється колективу (конформізм); 

2) особистість і колектив знаходяться в оптимальних взаєминах

3) особистість підкоряє собі колектив (нонконформізм).

 У кожному з цих загальних варіантів виділяється безліч ліній взаємин, як наприклад:

• колектив відмовляється від особистості; 
• особистість ігнорує колектив; 
• співіснування за принципом невтручання та ін.

У першому варіанті особистість може: 

а) підкорятися вимогам колективу добровільно 

б) поступатися перед колективом я к зовнішньою силою, що має вищість,

в)намагатися зберігати свою незалежність та індивідуальність, підкоряючись колективу лише зови і, формально. Якщо особистість схиляється перед колективом, сприймає його цінності, колектив "поглинає" її, підпорядковує нормам і традиціям свого життя.

У другому варіанті поведінки, коли особистість і колектив знаходяться в оптимальних взаєминах, можливі такі шляхи розвитку подій: 

а) особистість зовні підкоряється вимогам колективу, зберігаючи внутрішню незалежність; 

б) гармонізація особистості й колективу.

Типовою моделлю відносин особистості і колективу недавньої нашої школи було співіснування. За цією моделлю учень зовні сприймає норми і цінності колективу, висловлює ті судження, яких від нього чекають, поводить себе так, як це прийнято в колективі Проте поза колективом він думає і чинить інакше. У більшості випадків у колективі встановлюється подвійна система цінностей: у межах організованої за участю педагогів діяльності існують позитивні взаємини, в неорганізованому спілкуванні - негативні Причиною цього явища є те, що вихованці не можуть проявити свою індивідуальність у колективі. Запропоновані їм ролі вони виконують вимушено. Виходом з ситуації може бути розширення діапазону ролей, ствердження учня в новій позиції у колективі.

Гармонізація особистості і коллективу є ідеалом взаємовідносин. Дані досліджень свідчать, що комфортними умовами свого життя в колективі вважають лише 5% опитаних учнів. Поглиблене вивчення цих дітей показало, що вони наділені особливими природними колективістичними якостями, тому здатні вживатися в будь-якому колективі. До того ж вони набули позитивного соціального досвіду в добре сформованих колективах.

У третьому варіанті взаємовідносин особистості і колективу, коли особистість підкоряє собі колектив, можливі два шляхи розвитку колективу:    а) збагачення соціального досвіду

б) втрата раніше набутого соціального досвіду.

Яскрава особистість, її індивідуальний досвід, оригінальність статусу чи позиції можуть здатися привабливими в очах членів колективу. В такому випадку соціальний досвід колективу може змінитися: збагатитися чи збідніти, якщо новий лідер орієнтує колектив на нижчу систему цінностей, ніж та, якої вій вже досягнув.