09.04.20 група № 28

Предмет: "Професійна етика та психологія" Урок № 3

Тема уроку: Функції, види і засоби спілкування: комунікативна, компетентність, стратегі, тактика спілкування . 

Домашнє завдання: законспектувати даний матеріал у зошит.

Спілкування - специфічна форма взаємодії людини з іншими людьми як членами суспільства; в спілкуванні реалізуються соціальні відносини людей.

Комунікативна компетентність. Стратегії, тактики, види спілкування

Комунікація - процес двостороннього обміну інформацією, що веде до взаємного розуміння. Комунікація - в перекладі з латині означає "загальне, поділюване з усіма". Якщо не досягається взаєморозуміння, то комунікація не відбулася. Щоб переконатися в успіху комунікації, необхідно мати зворотний зв'язок про те, як люди вас зрозуміли, як вони сприймають вас, як ставляться до проблеми.

Комунікативна компетентність - здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми. Для ефективної комунікації характерно: досягнення взаєморозуміння партнерів, краще розуміння ситуації і предмета спілкування (досягнення більшої визначеності в розумінні ситуації сприяє вирішенню проблем, забезпечує досягнення цілей з оптимальним витрачанням ресурсів). Комунікативна компетентність розглядається як система внутрішніх ресурсів, необхідних для побудови ефективної комунікації у певному колі ситуацій міжособистісної взаємодії.

Причинами поганої комунікації можуть бути:

• а) стереотипи - спрощені думки щодо окремих осіб або ситуації, в результаті немає об'єктивного аналізу і розуміння людей, ситуацій, проблем;
• б) "упереджені уявлення" - схильність відкидати все, що суперечить власним поглядам, що ново, незвично ("Ми віримо тому, чому хочемо вірити"). Ми рідко усвідомлюємо, що тлумачення подій іншою людиною так само законно, як і наше власне;
• в) погані відносини між людьми, бо якщо ставлення людини вороже, то важко переконати у справедливості вашого погляду;
• г) відсутність уваги й інтересу співрозмовника, а інтерес виникає, коли людина усвідомлює значення інформації для себе: за допомогою цієї інформації можна отримати бажане або попередити небажаний розвиток подій;
• д) зневага фактами, тобто звичка робити висновки-висновку за відсутності достатнього числа фактів;
• с) помилки у побудові висловлювань: неправильний вибір слів, складність повідомлення, слабка переконливість, нелогічність і т.п .;
• ж) невірний вибір стратегії і тактики спілкування. Стратегії спілкування:

У спілкуванні виділяють три взаємопов'язаних сторони: комунікативна сторона спілкування полягає в обміні інформацією між людьми; інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між людьми, наприклад, потрібно узгодити дії, розподілити функції або вплинути на настрій, поведінку, переконання співрозмовника; перцептивна сторона спілкування включає в себе процес сприйняття один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння.

Спілкування виконує різноманітні функції:

• - Особистісно формуючу (спілкування є необхідною умовою для формування особистості людини: "з ким поведешся - від того й наберешся");
• - Комунікативну (передача інформації);
• - Інструментальну (спілкування виступає як соціальний механізм управління для здійснення якихось дій людей, спільної діяльності, прийняття рішення тощо);
• - Експресивну (дозволяє партнерам по спілкуванню висловити і зрозуміти переживання, емоції один одного, відносини);
• - Психотерапевтичну (спілкування, підтвердження уваги людей до людини є необхідним чинником для збереження психологічного комфорту, позитивного емоційного самопочуття, фізичного здоров'я людини: "Для людини немає більш страшного покарання, ніж перебувати в суспільстві і бути незамечаемие іншими людьми" (У. Джеймс);
• - Інтегративну (спілкування виступає як засіб об'єднання людей);
• - Соціалізуючу (через спілкування відбувається засвоєння норм культури і цінностей певного суспільства);
• - Функцію самовираження (спілкування дозволяє продемонструвати особистісний, інтелектуальний потенціал людини, її індивідуальні особливості).
• Комунікативна компетентність - здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми. Для ефективної комунікації характерно: досягнення взаєморозуміння партнерів, краще розуміння ситуації і предмета спілкування (досягнення більшої визначеності в розумінні ситуації сприяє вирішенню проблем, забезпечує досягнення цілей з оптимальним витрачанням ресурсів). Комунікативна компетентність розглядається як система внутрішніх ресурсів, необхідних для побудови ефективної комунікації у певному колі ситуацій міжособистісної взаємодії.
• Комунікативна компетентність. Стратегії, тактики, види спілкування
• Причинами поганої комунікації можуть бути:
  • а) стереотипи - спрощені думки щодо окремих осіб або ситуації, в результаті немає об'єктивного аналізу і розуміння людей, ситуацій, проблем;
  • б) "упереджені уявлення" - схильність відкидати все, що суперечить власним поглядам, що ново, незвично ("Ми віримо тому, чому хочемо вірити"). Ми рідко усвідомлюємо, що тлумачення подій іншою людиною так само законно, як і наше власне;
  • в) погані відносини між людьми, бо якщо ставлення людини вороже, то важко переконати у справедливості вашого погляду;
  • г) відсутність уваги й інтересу співрозмовника, а інтерес виникає, коли людина усвідомлює значення інформації для себе: за допомогою цієї інформації можна отримати бажане або попередити небажаний розвиток подій;
  • д) зневага фактами, тобто звичка робити висновки-висновку за відсутності достатнього числа фактів;
  • с) помилки у побудові висловлювань: неправильний вибір слів, складність повідомлення, слабка переконливість, нелогічність і т.п .;
  • ж) невірний вибір стратегії і тактики спілкування. Стратегії спілкування: - процес двостороннього обміну інформацією, що веде до взаємного розуміння. Комунікація - в перекладі з латині означає "загальне, поділюване з усіма". Якщо не досягається взаєморозуміння, то комунікація не відбулася. Щоб переконатися в успіху комунікації, необхідно мати зворотний зв'язок про те, як люди вас зрозуміли, як вони сприймають вас, як ставляться до проблеми.
•